ШЕВЧЕНКОВЕ - незламне духом
Річниця історії нескореності жителів Шевченкове, які пережили жахіття російської окупації і вторгнення путінської армії, яка на своєму шляху розтрілювала, грабувала, нищила і вбивала.
Ми вистояли!
Ми сильні!
Ми вільні!
Переможемо!
Закатовані та розстріляні
https://www.unn.com.ua/uk/news/1972433-zakatovani-ta-rozstrilyani-okupantami-na-kiyivschini-z-pidvalu-distali-shist-til-mirnikh-zhiteliv
Закатовані та розстріляні окупантами: на Київщині з підвалу дістали шість тіл мирних жителів
З підвалу на Броварщині дістали 6 тіл закатованих та розстріляних окупантами мирних жителів.
Під час зачистки села Шевченкове поліція Київщини виявила місце масової страти цивільних осіб. На території одного із домоволодінь виявлено підвальне приміщення, де було заховано тіла чоловіків віком від 40 до 50 років. На трупах виявлено сліди тортур, а також вогнепальні поранення в голову.
«Ми виявили залитий кров’ю підвал та понівечені тіла місцевих жителів, в тому числі двох братів. Жоден із загиблих не мав відношення до територіальної оборони, або будь-яких військових формувань. Село Шевченкове тривалий час знаходилось під окупацією і саме в цей період російські війська викрадали мирних жителів, знущались з громадян, після чого розстрілювали. На жаль, ми щодня фіксуємо воєнні злочини агресора на кожній території, яка була під окупацією. На Київщині, це майже 180 населених пунктів» - зазначив начальник поліції Київщини Андрій Нєбитов.
Вкрадене дитинство
24 лютого 2023 року річниця повномаштабного вторгнення рф в Україну. Війна калічить долі людей, змушуючи залишати рідні оселі, зазнавати розлуки з рідними та нестерпних страждань через втрату близьких. Подолати цей біль важко людям усіх поколінь. Але як пережити те, що коїться, дітям в Україні?
У Великодимерській громаді, як і всюди, куди дійшли росіяни, обабіч дороги досі стоять спалені автомобілі місцевих жителів. У цих авто люди намагалися втекти від окупантів. Не минуло лихо жителів нашого села сиротами залишилися двоє братів.
У селі Шевченкове на Київщині без батьків залишилися двоє братиків - 5-річний Серафим та 12-річний Тимофій - маму й тата окупанти прицільно розстріляли ще в той день, коли тільки зайшли в село.Зараз хлопчики живуть зі своєю рідною тіткою та її родиною. Їх, як і інші родини, що постраждали від окупації, під свою опіку взяли поліцейські, йдеться в ТСН.
Молодший Серафим ні на крок не відходить від свого старшого Тимофія. Їхні батьки загинули 8 березня, коли в село зайшли окупанти. Першим про це дізнався дядько хлопців. «Беру телефон, а мені кажуть, знайомий телефонував: «Сергію, ваших рідних розстріляли». Я одразу не зрозумів. А він говорить, що Юлю і Сергія розстріляли»», - розповідає чоловік.
Уранці Юлія та Сергій торгували на місцевому базарчику, діти були вдома. «Коли вони почули гуркіт ворожої техніки, то намагалися сісти в автомобіль і покинути це місце, та їхати до дітей, але російські військові розстріляли авто», - кажуть рідні.
У салоні простріляна навіть підвіска у вигляді тризуба, шансів вижити в подружжя не було, вони загинули на місці, не доїхавши додому якихось пів сотні метрів, але навіть забрати їх змогли не одразу. Рашисти дозволили зробити це рідним лише на третій день. Найважче, каже Сергій, було сказати про це дітям. «Ми не знали, як сказати. Ось як сказати дітям, що вбили батьків та їх більше не буде?», - каже дядько хлопчиків.
Братів вони з дружиною одразу ж забрали до себе, але розповісти їм правду тітка Олена змогла лише за 10 днів. «Вранці ми встали, а Серафим каже: «Папу і маму вбили?» Тимофій каже: «Це правда?» Я його взяла за руки, кажу, що це правда», - розповідає жінка.
Олена з чоловіком уже оформила опікунство над молодшим. Зі старшим це зробити не так легко, він син від першого шлюбу. Його батько живе в Білорусі. Чоловікові повідомили про те, що сталося в соцмережі, але він не відповів. Олена каже, тепер у неї троє синів. Вони й до цього завжди товаришували сім'ями, жили в одному селі, часто проводили час разом. Тому хоч у хаті й місця небагато, але головне, що вони всі разом.
Уже рік як хлопці вчаться жити без батьків. Тимофій ходить у 7 клас Шевченківського ліцею, Серафим – до садочку. Не плачуть і не бояться нічого, коли разом, бо один для одного вони зараз найбільша підтримка і розрада. «Він боявся лише бути без мене», - каже Тимофій про молодшого братика.
Росіяни безповоротно вкрали дитинство наших дітей. Назавжди. Цей злочин неможливо пробачити. Це вкрадене неможливо повернути. Ми ніколи не пробачимо це росіянам, бо таке неможливо пробачити.
