Стара школа
Перша школа на станції Бобрик почала працювати в 1924 році. Саме тоді в приміщенні колишнього будинку поміщика Антона Подосінника було відкрито дитячий садок, а трохи згодом – школу сільської молоді «Колгосп молоді». Через три роки її було реорганізовано в залізничну школу № 34 на станції Бобрик, а в 1960 році об’єднано з Руднянською семирічною школою, названо залізничною № 30.
У школі навчалося близько 100 учнів. Навчання було двозмінним. Школу очолював Яків Володимирович Тарахан. Під його керівництвом працювали вчителі Т. П. Дворак, В. Г. Дзюба, М. М. Купиро, О. Г. Дорошенко, Н. М. Пономаренко, М. К. Калюк, Г. Ф. Приходько, Л. І. Христенко. Оскільки школа не могла вмістити всіх дітей, старшокласники навчалися у школах сусідніх сіл: Руднянській та Бобрицькій семирічках, Заворицькій середній школі.
У 1962 році в школі с. Рудня, яка була частиною залізничної № 30, навчалося забагато учнів, тож доводилося працювати в три зміни. Кількість дітей продовжувала зростати. Постало нагальне питання про відкриття школи на станції Бобрик.
Будівництво нової школи
Ще у 50 – х рр. на станції Бобрик був побудований гуртожиток для працівників консервного заводу радгоспу «Бобрицький», але в 60-х рр.було зведено декілька двоповерхових багатоквартирних будинків і працівники переселилися до нових помешкань. Директор радгоспу «Бобрицький» Кошельний Леонід Іванович, голова Руднянської сільської ради Шевченко Федір Пантелійович та житель села пенсіонер Горбенко Степан Григорович почали клопотати перед районною та обласною радами про переобладнання приміщення гуртожитку у школу. Протягом 1962 року був виготовлений проект школи і оформлена необхідна документація на добудову школи.
Вже навесні 1963 року почали завозити будівельні матеріали до гуртожитку. 17 червня на будівництво школи прийшло перших 27 жителів села. Так силами громадськості почалося будівництво нової школи. Була умовна постанова: «Всім жителям села відпрацювати на будівництві сім днів». Будували школу всією округою. Допомагали жителі сіл Михайлівка, Тарасівка, Бобрик, Жердова, Рудня. За місяць збудували ліве крило школи.
Постало питання, як назвати нову школу. Оскільки в наступному, 1964, році мало відзначатися 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка, школу вирішили назвати на честь Великого Кобзаря. Активну участь у будівництві брали вчителі Руднянської семирічної школи, які хотіли працювати в новій Шевченківській школі. Це: Клюзко Надія Максимівна, Калюк Марія Кіндратівна, Приходько Галина Федорівна, Христенко Лідія Іванівна, Ясинська Марія Андріївна.
1 вересня 1963 року стало справжнім святом для жителів села. Депутат Верховної Ради УРСР Кусенко О. Я. урочисто перерізала стрічку і Шевченківська середня школа гостинно відчинила двері для учнів 5-х – 9-х класів. Приміщення нової школи не могло вмістити всіх учнів, тому початкові класи продовжували навчатися в приміщенні старого будинку. Першим директором нової школи став Я. В. Тарахан. Школа поступово розширювалася. У 1966 році було добудовано праве крило школи зі спортзалом, бібліотекою, навчальними кабінетами. Протягом наступних п’яти років вона була єдиною середньою школою у своєму регіоні, тому до неї ходили учні з сусідніх сіл Рудня, Бобрик, Тарасівка, Жердова, Підлісся, Захарівка, Вільне. В 1967 році у школі навчалося 672 учні.